ЛУГАНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЧЕКАЄ АБІТУРІЄНТІВ

Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка – унікальний виш. Він – єдиний з луганських вищих навчальних закладів, який залишив в окупованому місті лише стіни. А викладачі – головне, що дозволяє навчальному закладу готувати висококласних фахівців, — успішно працюють на мирній території України.
«Наш університет існує, але – не в Луганську. У Луганську залишилися лише будівлі, інфраструктура. Звичайно, дуже шкода. Але будь-який виш – це не стільки будівлі, скільки професорсько-викладацький склад», — розповідає проректор Луганського державного університету внутрішніх справ Микола Карчевський.

Він відзначив, що в ЛДУВС – найвищий з усіх луганських вузів відсоток студентів, які продовжили навчання після евакуації університету. «Ми готові і приймати абітурієнтів, і поновлювати студентів, що перервали вчення, — говорить Микола Віталійович. – Зараз готуємо матеріально-технічну базу. А викладацькі кадри вже є. Наш університет принципово відрізняється від інших ВНЗ Луганська тим, що всі провідні викладачі виїхали з міста і зараз працюють за його межами. Зокрема, ми продовжуємо навчати студентів-правознавців на базі навчально-консультаційного пункту в місті Миколаєві (вул. Табірне поле, 5), де працюють кандидати і доктори наук. До речі, зараз там продовжують набувати знань багато студентів, що вчилися в Луганську, вони і спілкуються з викладачами дистанційно, і приїжджають на сесії. Приїжджають і наші студенти, що залишилися на окупованих територіях, поновлюються, щоб закінчити навчання й отримати легітимний диплом, отримати знання і диплом, які дозволять сформувати стійкі життєві позиції».
За його словами, виш зараз займається не лише наданням освітянських послуг студентам, але й науковою роботою. Випускаються монографії і збірки статей, проводяться семінари, тренінги і конференції, викладачі захищають кандидатські і докторські дисертації. Університет, як відзначив проректор, за короткий час адаптувався до роботи в екстремальних умовах. «Коли торік приїжджали на сесії студенти-заочники з Луганська, Ровеньків, Стаханова, Лутугіно, інших окупованих територій, ми завжди йшли назустріч: погоджували індивідуальні графіки, максимально оптимізували час перебування студента на сесії. Вони ж бо хвилювалися за своїх рідних і близьких, які живуть на окупованих територіях. А зв'язок тоді практично був відсутній. До таких ситуацій ми завжди ставилися і ставитимемося з розумінням. Наші викладачі тим і відрізняються, що завжди зрозуміють студента з Луганська або інших територій, де ситуація – непроста».
Втім, ситуації бувають не лише непрості, але й дуже непрості. «Влітку минулого року зателефонував мені наш студент, військовослужбовець Збройних сил України, який брав участь в бойових діях в зоні АТО, — розповідає Василь Поклад, доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін. – Сказав, що на його позиціях – затишшя, і у нього є години дві, щоб скласти мені залік. І я по телефону прийняв від бійця, що знаходився в окопах, залік з соціальної культурології». За словами Василя Івановича, «найважливіше в процесі навчання — це реальна комунікація із студентом, її форма, особливо в тій ситуації, в якій ми зараз виявилися, має бути досить гнучкою. І телефонний досвід може повною мірою адекватно визначити рівень підготовки».

Ну а якщо викладач ніяк не може обійтися без погляду в очі студента – для цього є Skype. «Не так давно телефонувала студентка, яка через проблеми з виїздом і в'їздом на окуповані території не змогла приїхати на сесію. Прийняв у неї іспит по телефону. Результат мене дуже порадував: дівчина сходу прекрасно відповіла і на основні, і на додаткові питання».
Зрозуміло, що такі методи застосовуються лише в особливо виняткових випадках. «І рівень викладання у виші не погіршав порівняно з довоєнним часом, і комунікації налагоджені просто чудово», — ділиться враженнями Олександр, студент п'ятого курсу спеціальності «Правознавство», колишній луганчанин, що мешкає зараз на підконтрольній Україні території Луганської області. «У періоди між сесіями я можу через онлайн-ресурси у будь-який час зв'язуватися і з методистами, і з викладачами. Проблем не виникало ніколи», — говорить студент.
Навчаються в ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка і студенти з інших міст України. «Я вже закінчую навчання за фахом «Правознавство», і за роки, проведені в університеті, абсолютно не пошкодував про свій вибір», — говорить Денис Яковлєв з Миколаєва. Денис – співробітник міліції, має намір зробити кар'єру в правоохоронних органах. Він упевнений, що вища юридична освіта стане для цього прекрасною підмогою.
Передислокація ВНЗ стала для ЛДУВС не лише випробуванням на міцність і патріотизм, але й серйозним випробуванням на профпридатність. «У серпні минулого року всі курсанти, що навчались за рахунок держбюджету, були переведені в інші виші Харкова, Дніпропетровська, Одеси, Києва і Львова. Отримавши дані про успішність курсантів, деякі навчальні заклади засумнівалися в об'єктивності наданої інформації. Говорили, мовляв, не може в одному університеті бути стільки студентів, які успішно навчаються. Але практика показала що дані – об'єктивні. Нарікань немає, лише вдячності за курсантів, тямущих, прагнучих до здобуття знань», — розповідає проректор Луганського державного університету внутрішніх справ Микола Карчевський. Він відзначив, що в нинішній Україні юридична освіта – прекрасний старт для кар'єри і в державних, і в недержавних структурах, які в умовах оновлення законодавчої бази і підходів до роботи, ще довго гостро потребуватимуть молодих правознавців, здатних і бажаючих мислити і працювати по-новому.

Прес-служба ЛДУВС

Комментарии закрыты