Подолати комунікативний бар'єр

Напередодні до нашої редакції завітала група енергійних молодих людей, які вільно і невимушено спілкувались і російською, і українською мовами, багато посміхались і взагалі були налаштовані дуже позитивно. На їх візитівках, окрім прізвищ, зокрема, зазначалось: кандидат юридичних наук, доцент, доктор юридичних наук тощо. Наші гості мали на меті встановити товариські і інформаційні контакти із «Вісником Старобільщини», аби через районку спілкуватися із місцевими жителями, долаючи бар'єр між цивільними і військовими на нашій прифронтовій території. Саме так, як групу цивільно-військового співробітництва, презентували себе ця дружня команда. Про свої завдання та плани у розмові з журналістом «ВС» і розповів їх командир, підполковник Ігор Михайлович Коропатник.

— Ігоре, назва вашої групи говорить про те, що ви повинні займатися налагоджденням взаєморозуміння між населенням і представниками Збройних Сил України, але вже існують та діють, зокрема, прес-служба підрозділів ЗСУ, котрі проводять роз'яснювальну роботу щодо різних аспектів їх діяльності. Крім того, в місті працює військова комендатура, представники сектору «А». Чи не дублюються функції одне одного?

- Дублювання немає, оскільки прес-служба  транслює вже наявну точку зору військових щодо тих чи інших питань, що виникають під час контактів із населенням. Наше завдання — пошук проблемних місць в організації життєдіяльності на території нашої відповідальності, розробка та реалізація заходів, спрямованих на усунення можливих ризиків. Інакше кажучи, ми шукаємо ділянки, де погано, і намагаємося зробити так, аби стало добре.

— Але ж зусиллями невеличкої групи неможливо змініити те, що формувалося протягом тривалого часу, інколи роками і десятиліттями. Чи не залишаться ваші наміри і намагання лише декларацією на папері?

- Ми не повинні виконувати роботу тих служб та структур, які відповідають за її проведення і певний результат. Наша діяльність має на меті активізацію тих процесів, котрі через брак або відсутність інформації, недостатньо ефективну комунікацію або нестачу ресурсів не реалізуються належним чином. В першу чергу, ми формуємо комунікативні канали і шукаємо необхідні ресурси. А потім, зазвичай, проводимо аналітичну роботу: чи досягнуто визначені цілі?

— Тож які саме цілі стоять перед вашою групою у Старобільську?

- Управління містом — це завдання органів державної влади і місцевого самоврядування, громади, котрі мають задля цього усі необхідні, визанчені законом повноваження. Ми допоможемо у ці складні часи найбільш ефективно і на користь мешканцям Старобільська виконувати їх функції, підключимося до вирішення нагальних питань.

— Наведіть, будь-ласка, якийсь конкретний приклад співробітництва...

- У нас багато проектів, левова частка яких пов'язана саме із вашим містом. Зокрема, нещодвано ми здійснили моніторинг можливостей юлагодійних фондів, що працюють в районі і області, знайшли спільну мову із деякими з них. Активно спілкуємося із представниками влади щодо визначення мирного «фронту робіт». Врегульоване питання відносно переміщення гуманітарних вантажів представниками Червоного Хреста. І ще: ми готуємо декілька заходів, які піднімуть настрій і додадуть позитиву усім нам — і військовим,  і цивільним. Серед них, зокрема, проведення велопробігу на честь Дня Державного прапору України 23 серпня 2015 року.

— Дещо незвичне поєднання: Збройні Сили та ровери... Вам не здається?

- Ми просто врахували цю специфічну особливість вашого міста. Старобільськ — місто велосипедистів, аби в цьому переконатися, достатньо пройтись його вулицями. То ж нам, як новим мешканцям, дуже хотілося підкреслити цей факт, підтримати цюдобру спортивну традицію старобільчан. На мою думку, із таким вшануванням нашого прапору ви поядете гідне місце у інформаційному просторі країни. З цією думкою ми звернулися до директора Старобільської центральної районної бібліотеки Ірини Андріївни Синельник, людини, яка щиро опікується місцевим культурним життям. Було дуже приємно, що Ірина Андріївна підтримала наше починання. Тож, певен,  у нас все вийде.

— Діяльність вашої групи розповсюджується виключно на Старобільськ?

- Ні, зона нашої відповідальності значно ширша. Ми підіймаємо проблеми, пов'язані із життєдіяльністтю дитячих та лікувальних закладів, що знаходяться у безпосередній близькості до лінії розмежування і мають проблеми із комунікаціями. Дуже щільно працюємо із волонтерськими організаціями, спрямовуючи їх увагуна ті чи інші об'єкти. Користуючись нагодою, хочу через газету озвучити потреби, зокрема, навчально-виховного комплексу у с. Камишино Станично-Луганського району. Його учням і вихованцям юракує ручок, олівців, зошитів, спортивного інвентарю, столового посуду. Хотілося б допомогти — зібрати для цих дітей такі потрібні до нового учбового року подарунки.

— Ігорю Михайловичу, ми відчуваємо, що вам по-справжньому сподобалася наша мала батьківщина.

- Старобільськ — дуже гарне місто. В ньому легко дихається, хоча й гарячий подих бойових дій, що перманентно ведуться зовсім недалеко, все ж таки обпалює щоденне мирне життя. У ньому єсвоєрідний багатогранний історичний простір, від Махнадо Вороб'янінова. Старобільчанки також прекрасні, привітні  і відкриті. На своєму інтернет-ресурсі ми маємо намір зробити сторінку «Обличчя Старобільська», на зразок постійної рубрики «Старобільськ і старобільчани»  у вашому виданні, аби жителі міста побачили себе нашими очима, щоб їх побачила уся Україна і не лише вона...

— Дякуємо. А як отримати ще більше інформації про вашу діяльність?

- Ми відкриваємо сайт «Цивільно-військове співробітництво в Луганській області», його адреса -http://cimic.com.ua. На ньому є уся необхідна інформація про нас і наші проекти.

Джерело: «Вісник Старобільщини» від 24 липня 2015 року № 59/60 (13105/13106)

http://cimic.com.ua/2015/07/25/%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B2%D1%8E-%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0-%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%B8-%D1%86%D0%B2%D1%81-%D0%B2-%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%81/

VS-1024x569


Комментарии закрыты