Як українці ДРГ російських найманців ловлять

Коров'ячий череп, старий залізний шолом, засмальцьований кітель та господарські рукавиці напхані травою. Усе це одягнуте на раму сколочену з грубих чурбачків та дощок від снарядних ящиків. Це не фантазія скульптора-кічмена, і не експонат з андерграундної виставки «треш-арту». Ця інсталяція має абсолютно утилітарне військове застосування: вводити в оману спостерігачів ДРГ (диверсійно-розвідувальних груп).
Хто є автором «Чучі» ми не знаємо, — розповідають бійці на одному із ротних опорних пунктів Збройних Сил України. — Цей хлопець замінився по ротації перед нами.
Хлопці розповіли, що цю «фігуру» вони час від часу із настанням сутінок виставляють у помітних місцях своїх фортифікацій. Розташовують так, щоби було видно якусь частину і можна було подумати, ніби хтось сидить. Якщо дивитись здалеку, у темноті та ще й через оптичні прилади — видно лише антропоморфні обриси тіла. А поворушити цю інсталяцію можна за допомогою мотузочки.
— Прийом, звичайно, не новий. Відомий ще з часів Першої Світової війни. Але…іноді спрацьовує, якщо вірити спогадам ветеранів попередніх військових кампаній. Особливо у випадках, коли ворожий спостерігач недосвідчений. Тож муляж на позиції, а ми, тим часом, ведемо спостереження за навколишньою місцевістю і намагаємось дізнатись, чи не споглядають за нами та ще й з недобрими намірами, — каже інший боєць Андрій.
Пильність хлопці не втрачають і службу несуть справно.
"Ну а чому ж «Чуча?!!»? — питаюсь я насамкінець.
— Чуча... — витримують театральну паузу бійці. — Це «Чучело Чатове»!!!
Завіса, як кажуть.

Володимир Скоростецький, прес-офіцер сектора «А»
DSC_0159 (1)


Комментарии закрыты